Стріскати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 16:42, 2 листопада 2017; Apmelnyk.fzfvs17 (обговорення • внесок)
Стріскати, -каю, -єш, гл. Сожрать. СТРІ́СКАТИ, аю, аєш, перех. і неперех., вульг. Док. до трі́скати 5. — Пирога спекли, медом помазали, нам показали, а самі стріскали (Збірник про Кроп., 1955, 228); — А сало де? Уже стріскала, стара гаргаро? (Тют., Вир, 1964, 242).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 780.
