Слухняно

Слухняно, слух’яно, нар. Послушно. Не може піти слідком за своїм серцем так слухняно, як мала дитина. Левиц. Пов. 283. Ум. Слухняненько, слух’яненько. Вони слухняненько коло мене посідали. МВ. II. 116.

У сучасних словниках

СЛУХНЯ́НО. Присл. до слухняний. Слухняно внесла [Гаїнка] дров, затопила піч (Борис Грінченко, II, 1963, 432); Зголоднілі за день опришки дивились жадібно на багатий стіл, одначе слухняно чекали знаку від Довбуша (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 49); Рубін підвівся і слухняно пішов у кухню мити руки (Іван Сенченко, Опов., 1959, 10); Машина слухняно неслася під гори (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 156); Залізо слухняно подається, краї тоншають (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 202).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 384.