Рябісінький

Рябісінький, -а, -е. Совершенно пестрый, совершенно рябый.

Сучасні словники

Рябісінький = рябий

Словник української мови

РЯБИЙ, а, е.

1. Покритий плямами іншого кольору, відтінку, що виділяються на основному фоні. - Ось тобі! - крикнула Мотря й почала хапать рукою з калюжі грязь і кидати на Мелащину хату. Біла стіна стала ряба (Н. -Лев., II, 1956, 359); Позаду залишилися широкі херсонські степи, зелені баштани, усіяні рябими, смугастими кавунами (Цюпа, Україна.., 1960, 224); // Забарвлений в різні, переважно яскраві кольори (про тканину, вироби з паперу і т. ін.), з узорами різного кольору; строкатий. Пакунок був старанно замотаний у рябе полотнище (Кучер, Зол. руки, 1948, 219); [Пронашка:] Галстук варто було б рябіший надіти, а то черевики блищать.., а галстук - пропадає (Мик., І, 1957, 205); // Який має неоднорідне, плямисте забарвлення (про тварин). Як я була у батенька, то я не робила, Рябу гуску на мотузку до води водила (Коломийки, 1969, 294); Устина Гординська з дочкою своїм рябим конем повезли на поле гній (Чорн., Визвол. земля, 1950, 8); // у знач. ім. рябий, бого, ч.; ряба, бої, ж.; рябе, -бого, с.; рябі, -бих, мн. Тварина, що має неоднорідне, плямисте забарвлення. Рябі [воли] забралися в панське просо й розкошували доти, доки їх не зайняв лановий (Стельмах, І, 1962, 568); - Іване,- гукнув дід,- ану гайни, за рябою [коровою], заверни, а то в шкоду потьопала!.. (Гуц., З горіха.., 1967, 103).

@ Сон рябої кобили - нісенітниця, дурниця. [Риндичка:] Сниться мені, що я молода та така хороша, хоч з лиця воду пий. [Старшина:] Ну, це ти почала розказувати сон рябої кобили (Кроп., І, 1958, 507).

2. Покритий шрамами від віспи або ластовинням. Нам відчиняє двері огрядна жінка років сорока, з веселим, рябим обличчям (Горький, Опов., перекл. Хуто-ряна, 1948, 275); // У якого віспувате або ластовинчате обличчя. Я ряба родилася. Чорнявому судилася (Чуб., V, 1874, 604); Високий, рябий, з шрамом на лівій скроні, Мечелар своїм виглядом наганяв страх на батраків (Чаб., Балкан. весна, 1960, 30); // у знач. ім. рябий, -бого, ч.; ряба, -бої, ж.; рябе, -бого, с. Віспувата або ластовинчата людина.

3. Укритий брижами, дрібними хвилями (про водну поверхню).

Фразеологічний словник української мови

Рябий — ка́зка про рябо́го (соло́м’яного, бі́лого) бичка́. Що-небудь вигадане, надумане, нереальне.

Словник синонімів української мови

Рябий — ВЕСНЯНКУВА́ТИЙ (укритий веснянками; який має веснянки), ЛАСТОВИ́НЧАТИЙ, РЯБИ́Й, ПЛЯМИ́СТИЙ, ЛАСТА́ТИЙ розм., РУДИ́Й розм. рідше, КОНОПЛЯ́СТИЙ діал., ПІГА́НИСТИЙ діал.

Словник синонімів Караванського

Рябий — плямистий; (про тканину) СТРОКАТИЙ, г. красий; (птах) зозулястий; (на виду) дзюбатий, віспуватий, таранкуватий, ластовинчатий; (смугастий) перістий; (про воду) брижуватий; рябенький.

Ілюстрації