Ронити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:34, 7 листопада 2021; Vohrabarchuk.uk19 (обговорення • внесок)
Рони́ти, -ню, -ниш, гл. 1)Роняти , губити. Дрібні сльози роню. Мет. 53. Там пава ходила, піря ронила. Мет. 332. 2) Сбросить ребенка. 3) Дух за ким ронити. Быть безъ души отъ кого, души не слышать въ комъ. Ном. № 8753.
