Рипа

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:53, 4 листопада 2021; Yahalych.uk20 (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Ри́па, -пи, ж. 1) Промоина, рытвина. Ананьев. у. 2) Высокій обрывистый берегъ, обрывъ. Шух. І. 80. Вх. Зн. 59. Ум. Рипка.


Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

РИ́ПА, и, жін., діал. Вибій (див. вибій 1). Лан жита закінчився, і хлопці шмигнули в рипу, глибоко промиту дощами (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 548). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 537.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Рипа, -пи, ж. 1) Промоина, рытвина. Ананьев. у. 2) Высокій обрывистый берегъ, обрывъ. Шух. І. 80. Вх. Зн. 59. Ум. рипка.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

РИ́ПА, и, ж., діал. Вибій (див. ви́бій1). Лан жита закінчився, і хлопці шмигнули в рипу, глибоко промиту дощами (Козл., Ю. Крук, 1957, 548). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 537. Рипа, пи, ж. 1) Промоина, рытвина. Ананьев. у. 2) Высокій обрывистый берегъ, обрывъ. Шух. І. 80. Вх. Зн. 59. Ум. Рипка. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 17.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

-и, ж., діал. Вибій (див. вибій I).

Ілюстрації

Рипа 1.jpg Рипа 2.jpg Рипа 3.jpg

Медіа