Ревно

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

РЕВНО́

Присл. до ревний.

  • Самієвський полк працював ревно, спокійно й діловито, як величезна майстерня (Олесь Гончар, III, 1959, 342);
  • Досі їй не доводилось зустрічати, щоб хтось так ревно ставився до найдорожчого у людині — до вірності (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 104);
  • Параскіца ревно молилась, а навкруги її хвилювалась зацікавлена та наелектризована юрма (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 276);
  • Мама тремтіла, мов у лихоманці, і плакала ревно (Юрій Смолич, II, 1958, 33).

https://sum.in.ua/