Ревизор

Ревизор, -ра, м. Ревизоръ. Стор. II. 104.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

РЕВІЗО́Р, а, чол. 1. Особа, яка здійснює ревізію (у 1 знач.). — Розтрата,.. — І хто це виявив?.. — Прибув ревізор (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 237). 2. Контролер в окремих ділянках служби руху. Батько Попова був досить значний залізничний службовець — ревізор служби руху (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 63); Лісоруби їхали без квитків, і оце тепер збиралися ублагати ревізора (Ірина Вільде, Повнол. діти, 1960, 374). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 471.

"Словопедія"

РЕВІЗОР ревізор; ч. (лат., той, що перевіряє) 1. Службова особа, обов'язком якої є проведення ревізій, обстежень. 2. Особа, яку уповноважено перевірити діяльність, звітність підприємства, установи або організації.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

РЕВІЗО́Р, а, ч. 1. Особа, яка здійснює ревізію (у 1 знач.). — Розтрата… — І хто це виявив?.. — Прибув ревізор (Шиян, Баланда, 1957, 237). 2. Контролер в окремих ділянках служби руху. Батько Попова був досить значний залізничний службовець — ревізор служби руху (Бойч., Молодість, 1949, 63); Лісоруби їхали без квитків, і оце тепер збиралися ублагати ревізора (Вільде, Повнол. діти, 1960, 374). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 471.

Культурологічний словник

Ревізор — особа, уповноважена провести ревізію