Рантушина
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:56, 14 жовтня 2018; Kahaladzhun.if18 (обговорення • внесок)
Рантуши́на, -ни, ж. = Рантух.
1. Головний убір заміжньої жінки в Галичині — біла, тонка хустка; покривало. * У порівн. А буйні вітри білими снігами Закрили главу, ніби рантухами (Федьк., І, 1960, 57).
2. Тонка бавовняна тканина. * Образно. Вулиці поснули, Окриті пітьми чорним рантухом (Фр., XIII, 1954, 432).
3. Різновид спідниці з суконно-лляної тканини. Для.. рантухів.. виготовляється тканина на льняній основі, з орнаментом переважно в клітинку (Матеріали з етногр.., 1956, 52).
4. Лантух.
