Радця
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:46, 24 листопада 2015; Napetrychenko.pi15 (обговорення • внесок)
Радця, -ці, м. Совѣтникъ. Еге ж, панове радці, добре було б. О. 1861. XI. 104.
Зміст
«Словарь української мови»
Радця, -ці, м. Совѣтникъ. Еге ж, панове радці, — добре було б. О. 1861. XI. 104.
Сучасні словники
Радця, -і, ч., заст.Радник (у 2 знач.). Радця посольства.
РА́ДЦЯ, і, чол., заст. Радник (у 2 знач.). Міста, які одержували магдебурзьке право, звільнялись по ряду питань від управління і суду великокнязівських або королівських намісників — воєвод і старост. Їх компетенції переходили до магістрату — ради на чолі з війтом. Рада складалася з радців (обраних міщанами) і бурмистрів (обраних з-поміж радців) (Історія УРСР, I, 1953, 127); Радця посольства.
Рекомендовані джерела
- Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 3.
- Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 438.
- Найповніший тлумачний словник сучасної української мови: / Голов. ред. В. Т. Бусел, редактори-лексикографи: В. Т. Бусел, М. Д. Василега-Дерибас, О. В. Дмитрієв, Г. В. Латник, Г. В. Степенко. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. — 1567 с.
- Найповніший тлумачний словник української мови Н-О / Редкол. І.К.Білодід та ін., редактори тому: В.О. Винник, Л.А.Юрчук - К.:«Наукова думка», 1974 (с.:184)
Ілюстрації
|
|
|
|
