Рабувати
Рабува́ти, -бу́ю, -єш, гл. Грабить. К. ЧР. 353. Встань, пачкару, годі спати, ідуть турки рабувати; ідуть турки на рабунки, зрабують тя молодого, возьмуть коня вороного. Чуб. V. 10S7. Один розбійник страшний розбивав, лютував, рабував. Гн. II. ИЗ.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
РАБУВАТИ, ую, уєш, недок., діал. 1. перех. Грабувати (у 1 знач.). [Князь:] Замість піти та рабувати других, Я швидко й сам розбійникам у руки Попасти можу! (Іван Франко, IX, 1952, 229). 2. неперех., ким, рідко. Тримати кого-небудь у рабстві, поневолювати когось. Довго ним [мужиком] ми рабу вали; кров лилась, свистів батіг (Павло Грабовський, I, 1959, 145). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 426.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
РАБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал, 1. перех. Грабувати (у 1 знач.). [Князь:] Замість піти та рабувати других, Я швидко й сам розбійникам у руки Попасти можу! (Фр., IX, 1952, 229). 2. неперех., ким, рідко. Тримати кого-небудь у рабстві, поневолювати когось. Довго ним [мужиком] ми рабували; кров лилась, свистів батіг (Граб., І, 1959, 145). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 426.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
• 1рабувати — у/ю, у/єш, недок., зах. 1) перех. Грабувати (у 1 знач.). 2) неперех., ким, рідко. Тримати кого небудь у рабстві, поневолювати когось … Український тлумачний словник • 2рабувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови • 3рабувати — бую, єш, Рс. Грабувати, забирати … Словник лемківскої говірки • 4рабований — а, е, діал. Дієприкм. пас. мин. ч. до рабувати 1) … Український тлумачний словник • 5рабування — я, с., діал. Дія за знач. рабувати … Український тлумачний словник
Ілюстрації
|
|
|
