Пустісінько

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Пустісінько, нар. Совершенно пусто.

Сучасні словники

Пустісінько розм. Присл. до пустісінький; // у знач. присудк. сл. У самих шинках пустісінько; шинкар дріма собі на лаві, бо нікогісінько (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 173).

Пустісінько прислівник незмінювана словникова одиниця розм.

Пустісінько Совершенно пусто. Пустісінько (порожнісінько).

Див. також

(Григорій Квітка-Основ’яненко, "Конотопська відьма" (повість), розділ IV)