Присмирити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 12:15, 6 листопада 2021; Amzavalniuk.uk19 (обговорення • внесок)
Присмирити, -ря́ю, -єш, гл. Усмирять, усмирить. Гайдамак як присмирили були, пани вже верх взяли. Драг. 210.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПРИСМИРИ́ТИ, яю, яєш, недок. Заспокоювати, вгамовувати кого-небудь. [Олімпіада:] Піди ти та присмири отого невігласа Якова. З якої це причини він задумав святим хлібом у твар жбурляти? (Марко Кропивницький, III, 1959, 321); Розкукурікався співун, І стали інші дорікати, Щоб присмирив його тіпун... (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 195); Євген Панасович, дякуючи несподіваному втручанню Насті, .. зумів їх [жінок] присмирити своїм словом (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 107)
Ілюстрації
|
|
|
|
