Потуха

Поту́ха, -хи, ж. 1) Пріободреніе? Де в хаті свекруха, там сину потуха, а невістка ходить, як прибита муха. Грин. ІІІ. 300. 2) Випити на потуху. Выпить въ заключеніе. На потуху випийте четвертуху. Ном. № 11543. Далі глитнув з пляшки на потуху горілки. Стор. МПр.

Зміст

1 Сучасні словники
- 1.1 Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
- 1.2 Словник з творів Івана Франка
2 Ілюстрації

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. розм. Те саме, що розвага. У тім льоху.. Сидів Тибурцій. Певне діло, він Попав у в'язні зовсім без причин.. То, бачте, Замітальський для потухи Таку для панства штуку відпалив [утнув] (Максим Рильський, Марина, 1944, 42).

2. діал. Підтримка. Найшла на Семена несміливість, і він був би допевне вернувся назад, якби не почував тої потухи, що йде з читальником Паньком (Лесь Мартович, Тв., 1954, 114). ♦ Випити на потуху — випити під кінець, на прощання або на похмілля. — Вип'ю чарку, вип'ю другу, Вип'ю третю на потуху, П'яту, шосту, та й кінець (Тарас Шевченко, I, 1963, 123); — Може, хто пулечку зіб'є або на потуху стаканчик-другий пуншу вип'є:? — спитався Колісник (Панас Мирний, III, 1954, 289); Вони обнялися і тричі поцілувалися. — На потуху треба випити,.. а то від твоїх кулаків в голові щось аж джмелі загули (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 98).