Покурити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:45, 10 квітня 2025; Aebondaruk.uk21 (обговорення • внесок)
Покури́ти, -рю́, -риш, гл. 1) Покадить. 2) Покурить. От він полежав трохи, покурив люльки. Рудч. Ск. II. 179. 3) Не покуриш. Не удастся тебѣ. Мабуть не на таких наскочив, не покурить. Рудч. Ск. І. 75.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
