Благополучно
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 16:21, 31 березня 2024; Drdobrianska.fufkm23 (обговорення • внесок)
Благополучно, нар. Благополучно. Стор. І. 5.
Сучасні словники
БЛАГОПОЛУЧНО. Присл. до благополучний.
День пройшов благополучно (Мирний, IV, 1955, 246); Благополучно повертаючись із завдання, вони [розвідники] щоразу приносили для командування цінні відомості (Шиян, Гроза.., 1956, 415); // у знач. присудк. сл. - Я певна, що все буде благополучно (Собко, Справа.., 1959, 7).
Ілюстрації
|
Див.також
Джерела та література
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 465.
