Біяк
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 16:59, 5 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Біяк, -ка, м. 1) Большой молотъ, служащій для пробиванія мельничныхъ каменьевъ, для раскалыванья дерева и пр. Біяком дуби в лісі то-що б’ють. Черк. у. 2) = Бияк. Ой біяк черешневий, капиця залізна; як мя попер мужик ціпом, аж мі шкура злізла. Чуб. V. 1081. Ум. Біячок. Ув. Біячисько.
