Подружка

По́дружка, -ки, ж. Ум. отъ подруга.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПОДРУГА, и, жін. Дівчинка, дівчина або жінка, яка дружить з ким-небудь. Зневажають подруженьки Подругу свою (Тарас Шевченко, II, 1963, 12); Мар'яна і Ганна були найкращими Катрусиними подругами (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 22); * Образно. Як сестра, схилилась над тобою Невтомна подруга, сувора творчість (Максим Рильський, I, 1956, 90); // Кохана дівчина, жінка, наречена або дружина. Прощай, дівчинонька вірненька, З колиски подруга моя (Іван Манжура, Тв., 1955, 139); Він, добра й лагідна людина, раз у раз жалував свою подругу (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 41); * Образно. Кличе подругу перепел в житі (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 113); * У порівняннях. Як вірну подругу, любить білу акацію степовик (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 564). Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 758.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Подруга, -ги, ж. Подруга. Було то таких три жінки і такі були подруги, що одна од другої нікуди не піде. Рудч. Ск. І. 165. Ум. по́дружка, подруженька, подружечка.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

подруга -и, ж. Дівчинка, дівчина або жінка, яка дружить із ким-небудь. || Кохана дівчина, жінка, наречена або дружина.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Ілюстрації