Бібула
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:03, 25 листопада 2015; Yvvizonok.gi15 (обговорення • внесок)
Бібула, -ли, ж. Оберточная бумага. См. Бебуля.
Словник української мови
1. Грубий обгортковий папір. В супроводі ключника і ще двох дозорців.. робив [директор] ревізії по всіх казнях.. Забрано багато ножів, шил, цвяхів, шахів, роблених із хліба, карт, роблених із бібули (Іван Франко, II, 1950, 284).
2. Промокальний папір. Галя вмитися забула, Вся в чорнилі, як бібула.. (Валентин Бичко, Сійся.., 1959, 201)
Український тлумачний словник
бібулка — и, ж. Зменш. до бібула … Український тлумачний словник
бібульник — а, ч., заст. Те саме, що бібула … Український тлумачний словник