Пинчук
Пинчук, -ка́, м. Житель пинскаго у. гродн. г. О. 1861. I. 264.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Пинчук, -ка́, м. Житель пинскаго у. гродн. г. О. 1861. I. 264.
Словари и энциклопедии на Академике
ПИНЧУК — Запорізький козак
Ілюстрації
Медіа
Цікаві факти
Матеріал з Вікіпедії
Пінчуки, або пинчуки (біл. пінчукі) — жителі Пінщини (пінського Полісся), пінські поліщуки. Проживаючи у важкодоступних районах українського та білоруського Полісся, пінчуки зберегли свою говірку та етнографічні особливості. Говірка пінчуків являє собою щось проміжне між українською та білоруською мовами, але також має свої особливості. Наприклад: панування звуку «у» (рудний — рідний, свуй — свій, зульє — зілля та ін.) і звуку ю (прінюс, дрюбний, юміраті та ін.), а також опущення звуків (твею — твоєю, еробей — горобець, Ладико — владика, озьми — візьми та ін.). У пінчуків, що займають проміжне положення між українцями та білорусами, крім самобутніх пісень, є безліч пісень українських та білоруських, які зазнали деякої зміни в мовному відношенні.