Відгризати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:16, 7 жовтня 2025; Azsarhsian.fpmv25 (обговорення • внесок)
Відгризати, -заю, -єш, сов. в. відгризти, -зу, -зеш, гл. Отгрызать, отгрызть.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Грінченка
Відгризати, -заю, -єш, сов. в. відгризти, -зу, -зеш, гл. Отгрызать, отгрызть.
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
- ВІДГРИЗАТИ, аю, аєш, недок.,ВІДГРИЗТИ, зу, зеш, док., перех. Гризучи, відокремлювати що-небудь; відкушувати. Одна комашка другій головоньку одгризає... (Остап Вишня, I, 1956, 146); Щука без хвоста лежить: Прокляті пацюки одгризли (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 142); [Той, що греблі рве:] Найкраще для Русалки сидіти край рибалки, глядіти неборака від сома та від рака, щоб не відгризли чуба (Леся Українка, III, 1952, 188).
Великий тлумачний словник сучасної українськох мови
- Відгризати — гризучи, відокремлювати що-небудь; відкушувати частину від цілого (зазвичай про їжу або предмети).
Словник синонімів української мови
- ВІДКУ́ШУВАТИ (кусаючи, відокремлювати частину від цілого), ВІДГРИЗА́ТИ, КУСА́ТИ розм. — Док.: відкуси́ти, відгри́зти, 'вкуси́ти (укуси́ти), кусну́ти. Сміючись (солдат із дівчиною) їдять бублика, відкушують від нього по черзі (О. Гончар); Потрапивши в пастку, лисиця відгризає собі ногу й тікає (з журналу); Івась укусив пирога (Панас Мирний).
Орфографічний словник української мови
- Відгриза́ти дієслово недоконаного виду
