Лусь!

Лусь! меж. Выражающее: 1) Легкій трескъ, щелканіе, хлопаніе. Прилетіла гуска, крилечками луска. Таки лусь! таки лусь! прийди, серце Петрусь! Грин. III. 656. 2) Ударъ. Прийшов чоловік до вовка: лусь, лусь! кийком. Рудч. Ск. І. 21.

Значення

«Лусь!» — це вигук, що імітує різкий звук лопання, тріскання, вибуху або раптового удару. В українській мові належить до звуконаслідувальних слів.

Значення: Передає звук раптового розриву чогось — наприклад, коли: лопається кулька, тріскається гілка, лускає насіння. У розмовному мовленні може вживатися емоційно або жартівливо, щоб підкреслити неочікуваність чогось. Приклади: Натягнув гумку — і лусь! — порвалася. Кинув на сковорідку — лусь! — і розлетілося масло. Насінинка — лусь! — і лускає в роті.

Ілюстрації