Білко
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:04, 3 грудня 2024; Kvmohyla.frgf24 (обговорення • внесок)
Білко, -ка, м. Кличка собакъ бѣлой масти. Грин. І. 33.
Зміст
Сучасні словники
Білко- Кличка собак білої масті.
Уживалося в розмовній мові як назва або кличка для собак, переважно білої масті.
Це значення зустрічається в історичних джерелах, наприклад, у Словарі української мови Бориса Грінченка.
Кличний відмінок іменника "білка" (звертання до білки).
Наприклад: «Білко, спустись із дерева!»
Етимологія: слово походить від кореня «білий», що вказує на асоціацію з кольором шерсті (у випадку з кличкою).