Знаючий

Знаючий, -а, -е. Знающій. От волохи: ті знаючі! усяке зілля зна від чого воно, нащо знаючі дуже! Канев. у.

Сучасні словники

ЗНАЮЧИЙ, а, е. 1. рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до знати 2, 4 - 6. Що вона скаже, що вона зробить, вона - недужа, не знаюча нічого? (Мирний, III, 1954, 22); Над усе любив Іван гори, ліси, зелені луки, де пахло гарячим роменом, не знаючим спраги деревієм, ясноокою ромашкою (Кол., Терен.., 1959, 9). 2. у знач. прикм. Який обізнаний із чим-небудь, знає свою справу, вміє щось робити. А баба Мокрина - то була собі така знаюча баба, на все село знахарка. Чи в кого яка хвороба, чи в чоловіка що пропало..- всі до неї, до тієї баби Мокрини йшли (Гр., II, 1963, 373); Терещенко був сміливий, бувалий і знаючий моряк (Ткач, Крута хвиля, 1956, 163); // у знач. ім. знаючий, чого, ч.; знаюча, чої, ж. Обізнана з чим-небудь, досвідчена людина. Дід був такий завзятий, що як піде на спор [спір], то хоч чого й не знає, то скаже - знаю, а часом і своє вигадує і так до ладу приткне, що зіб'є з пантелику й знаючого (Стор., І, 1957, 85).

Ілюстрації

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2025 року/Інститут філології]]