Падлючний
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:56, 10 листопада 2018; Vyhorelov.fitu18 (обговорення • внесок)
Падлючний, -а, -е. Подлый, испорченный. От падлючні діти: понехтували хлоп’я, я́к побилиЗміев. у.
Зміст
Сучасні словники
ПАДЛЮ́ЧИЙ, а, е, розм. Підлий, мерзенний, ганебний. [Дмитро:] Всякому, хто тільки писне про тебе, — я вирву падлючого язика! (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 222); Балькаїза Довго буде ще шукати, Хто падлючих лаврів гідний (Леся Українка, IV, 1954, 192); Падлюче кодло.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 14.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Під тихими вербами Грінченко Борис
