Падлюка

Падлюка, -ки, ж. 1) Ув. отъ падло. 2) м. Подлецъ. А який він чоловік? Ат, падлюки шматок. Зміев. у. \ ПАДЛЮ́КА, и, ж. і ч., лайл. Підла людина; негідник. Духа ж поступу й науки Хочуть вбити ті падлюки: Та не вб’ють, хоч їх сумління Лід, а їх серця — каміння… (Фр., XIII, 1954, 394); — Запропонував [Кребс] з його допомогою переїхати до Берліна, до американського сектора. Розумієш, яка падлюка? (Собко, Запорука.., 1952, 227).