Оцупок
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:14, 21 жовтня 2018; Ovnaumenko.if18 (обговорення • внесок)
Оцупок, -пка, м. Обрубокъ, бревно, полѣно. Попроси оцупок березини на веретена, а то й на оплінь. Г. Барв. 523.
ОЦУ́ПОК, пка, чол. Обрубаний або обламаний шматок чого-небудь (колоди, дерева і т. ін.); обрубок, уламок. В нестямі вимахував він оцупком свого недобитого на кобилі пужална (Олесь Гончар, II, 1959, 216); Беру колуна, замахуюсь — і він застрягає в оцупку (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 26).
