Отрова

Отрова, -ви, ж. = Отрута. Вх. Лем. 445.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Речовина, здатна викликати отруєння живого організму. Замфір бачив, як возили на Прут важкі залізні бочки. — Отрута, отрута, — шептали молдувани (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 215); Патер спустив додолу очі, приховуючи радість: отрута почала впливати (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 148); Бджолина отрута давно вже використовується в медицині для лікування багатьох хвороб (Наука і життя, 10, 1968, 36); * Образно. Всіх вчарувало воно [щастя] навіки, і чари його були отрута. Воно летючою зорею падало в серце і починало горіти (Леся Українка, III, 1952, 550); * У порівняннях. В же якось до цього й прижилось горе, не таким здавалось, як першого року, а це знову скаламутило всю душу, отрутою поповзло в кожний закуток, де є жива кров (Михайло Стельмах, II, 1962, 300); // перен. Те, що нестримно вабить до себе. [Зінька:] Ох, Романе! отруто ж ти моя!.. ..Не зможу ж, не зможу відірвати тебе від серця!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 59); От досі жаль, що я в окуліровці Був учнем, недбайливим і тупим... Але признаюся: в малій головці Уже тоді жила отрута рим! (Максим Рильський, I, 1956, 177); // перен. Те, що згубно впливає на кого-, що-небудь, морально розкладає, розбещує когось. Мільйони екземплярів буржуазних газет розносять отруту обману всюди (Ленін, 32, 1973, 327); Софія читала і впивала в себе тонку отруту заздрощів та гіркого жалю (Леся Українка, III, 1952, 528); Не поможе і отрута хитрої неправди у брехливім лютім вої із-за океану (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 325). 2. перен. Злість, ненависть. — Походжай, доню, та насіннячко лузай! — промовила Прокоповичка ласкаво, але з отрутою в словах (Нечуй-Левицький, III, 1956, 64); Хоч тряслися руки старого писаки, хоч бризкало перо, одначе з-під його отрута на папері зосталася (Панас Мирний, I, 1949, 386).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Отрова, -ви, ж. = отрута. Вх. Лем. 445.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

Отрова, ви, ж. = Отрута. Вх. Лем. 445.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

отрова -и, ж., зах. Отрута.

Ілюстрації

Зовнішні посилання

Матеріал з Вікіпедії

Отру́ти — речовини, здатні при дії на живий організм викликати різке порушення нормальної його життєдіяльності: отруєння або смерть. Віднесення тих або інших речовин до отрут є умовним, оскільки токсичність багатьох з них визначається обставинами або способом введення в організм. Токсичний хімікат — будь-який хімікат, який за рахунок свого хімічного впливу на життєві процеси може мати смертельний наслідок, призводити до тимчасової непрацездатності або заподіяти довготривалу шкоду людям чи тваринам.