Опріч

Академічний тлумачний словник

ОПРІ́Ч.

1. прийм., з род. в. Те саме, що крім. А наймичка невсипуща Щовечір, небога, Свою долю проклинає, Тяжко-важко плаче; І ніхто того не чує, Не знає й не бачить, Опріч Марка маленького (Тарас Шевченко, I, 1963, 314);

Дуже я радий, що заїхав до Мілана. Такий чудовий собор, що кращого будинку, мабуть, у цілому світі нема.. Опріч собору мало чого цікавого (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 271);

Ніч Очерети зове у гості, Ні птиць, ані людей, опріч Ясної зірки в високості (Андрій Малишко, Віщий голос, 1961, 34);

В тих торбах, опріч шкільних книжок, були напхані календарі, часословці, житія і які тільки знайшлися дома інші книжки (Степан Васильченко, I, 1959, 149).

2. присл., прийм. заст., рідко. Те саме, що осторонь 1, 4. Опріч людей собі ходила (Словник Грінченка).

3. прийм., з род. в., заст., рідко. Те саме, що осторонь 4. — Що я тобі таке? Чи наймит, чи попихач? Знайде собі Оникій шматок хліба і опріч тебе! (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 199).

Словник синонімів Караванського

ОПРІЧ

прий., КРІМ, без; за винятком.