Шморгати

Шморгати, -гаю, -єш, гл. 1) Висмоктувати рідину із носа: "Малюк шморгав носом і витирав його хустинкою." "Шморгати носом в громадських місцях негарно." 2) Швидко й невиразно говорити: "Він шморгав носом і щось незрозуміле говорив." "Діти шморгали й хихикали, коли вчителька вийшла з класу." 3) Швидко й недбало їсти: "Він був голодний і шморгав їжу, не звертаючи уваги на оточуючих." "Не шморгай, їж акуратно!"

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ШМО́РГАТИ у сполуч. зі сл. н іс. З шумом утягувати носом повітря. Приклади що. Обчищати щось (перев. стебла рослини від листя), смикаючи рукою. кого, що. Ударяти, бити по кому-, чому-небудь (про щось еластичне, гнучке). Приклади чим. Просовувати що-небудь крізь щось.

ШМО́РГАТИ, аю, аєш, недок., розм.

1. неперех., у сполуч. із сл. н і с. З шумом утягувати носом повітря. Начальник стояв ззаду, морщився, кривився, шморгав носом, затуляючись хусточкою (Вас., І, 1959, 204); На лавах починають шморгати носами, кашляти (Кач., II, 1958, 90).

2. перех. Обчищати щось (перев. стебла рослини від листя), смикаючи рукою.

3. перех. і неперех. Ударяти, бити по кому-, чому-небудь (про щось еластичне, гнучке). Галуззя грушки шморгало у вікна, а шибки дзеленькотіли. (Стеф., І, 1949, 87); // Розтинати простір яскравим спалахом, світлом (про блискавку, промінь і т. ін.).

4. неперех., чим. Просовувати що-небудь крізь щось; // Провалюватися кудись ногами; шурхати; // Пересмикувати, сіпати (плечима).

"Тіні забутих предків" М. Коцюбинського: "Він шморгав гілки дерев у різні боки." "Солодка Даруся" М. Матіос: "Вона шморгала сумку на стілець і впала на ліжко." "Забіг" Ю. Андруховича: "Він шморгав погляд на годинник, час невблаганно йшов."