Зленути

Злену́ти, -ну́, -не́ш, гл. = Злинути. Там козак приленув, з коня вже зленув. Федьк. І. 67.

Іноземні словники

Українсько-англійський словник

Злинути:

• to fly up (wards),(пта́ха) to take wing;
• to fly away

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови в 11 томах

1. Злітати, підніматися вгору, в повітря. Голубок злинув під небо та й прилетів додому (Українські народні казки, 1951, 78); Ой злетів він попід хмари, злинув вище хмар, Дивувались тому диву люди (Максим Рильський, III, 1961, 210); * Образно. Гості підхопили пісню. Срібний дискант Мілі злинув над чоловічими й жіночими голосами (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 100);

// Злітаючи, покидати яке-небудь місце. Очерет гнучкий шелеснув Геть понад водою; Пташка свиснула у йому Й злинула (Борис Грінченко, I, 1963, 29); З-під дуба повільно злинули качки, полетіли низом над водяною рівниною (Іван І. Волошин, Озеро.., 1959, 101).

2. Переставати існувати; зникати. За ніччю ранок настає, Злинає чорна хмара (Павло Грабовський, I, 1959, 415);

// Проходити, минати. Чудова ніч тиха злинула, крилата, розвіявся запах, і зір блиск поблід (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 148).

♦ Злинути в повітря — вибухнути. Кинула [Орися] факлю [факел] в бочку з порохом... Сяйнула блискавка, саме пекло розверзлося... «Орлине гніздо».. злинуло в повітря (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 92).

3. Летячи, плавно спускатися куди-небудь. Злинуло нічної пори [янголятко].. та й ну ж шкоду робити (Лесь Мартович, Тв., 1954, 462); Із неба злинув Серафим зорею, Наметом засіяли крила білі (Леся Українка, I, 1951, 420); // перен. З'являтися несподівано, раптово. — Раю мій прекрасний! радощі мої! — промовив Улас і почутив, що на його серце злинуло щастя, злинула любов, солодка, пахуча, як південна рожа (Нечуй-Левицький, III, 1956, 301).

Всесвітній словник української мови

ЗЛІТА́ТИ (летячи, підніматися в повітря), ЗЛИНА́ТИ, ЗНІМА́ТИСЯ[ЗДІЙМА́ТИСЯ], ПІДНІМА́ТИСЯ[ПІДІЙМА́ТИСЯ], ПІДНО́СИТИСЯ, ЗРИНА́ТИ, ШУГА́ТИ (стрімко); ЗРИВА́ТИСЯ, ПОРИВА́ТИСЯ (раптово і швидко); СПУ́РХУВАТИ (перев. про птахів, метеликів і т. ін. - легко і швидко). - Док.: злеті́ти, зли́нути, зня́тися[здійня́тися], підня́тися[підійня́тися], піднести́ся, зри́нути, шугну́ти, шугону́ти, зірва́тися, порва́тися, спу́рхнути.

Зелена багва вигиналася під ногами, як спина хижого звіра, з-під неї чавкотіла іржава вода, а з купин злітали бекаси. Одного разу з шумом знялася чапля (Григорій Тютюнник); Ой, злетів він попід хмари, злинув вище хмар (М. Рильський); І в небо орел не зрина, Й орлиний не злунюєклич (Р. Братунь); Немов шалені, то припадали до хвиль, то шугали вгору прудкі буревісники (Ю. Збанацький); Вода б’ється в береги, аж осока шумить, і пташки зграями зриваються з очеретів (Леся Українка); Грак злякавсь і порвався високо (Л. Боровиковський); Сполохані жайворонки спурхували перед самою машиною і свічками ішли кудись угору (О. Гончар).

Ілюстрації

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{Факультет української філології, культури і мистецтва}}}]]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2024 року/{{{Факультет української філології, культури і мистецтва}}}]]