Кужівник

Кужівни́к, -ка, м. См. Кужівка. Шух. І. 148.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник.ua. Портал української мови та культури [1]

КУЖІВКА, КУЖІЛКА, и, ж. Частина прядки у вигляді кілка, на який намотують пряжу. Гелена сидить на низькому різьбленому стільці і пряде пурпурну вовну на золотій кужілці (Л. Укр., II, 1951, 248).

Кужівка, -ки, ж. Родъ пряслицы, шестика, вставляемаго въ донышко (сіде́ць), на который привязывается кужіль. Части кужівки: нижняя половина держівно: верхняя, на которую надѣвается кужіль, — кужівни́к: посрединѣ, гдѣ сходятся держівно и кужівни́к — деревянный кружекъ, ободокъ — ко́чало. Шух. I. 148.м [2]

Горох [3]

КУЖІ́ВКА , КУЖІ́ЛКА, и, ж. Частина прядки у вигляді кілка, на який намотують пряжу.

Приклади:

• Вломила си [вломилася] Маріччина писана кужівка. (з народної пісні)

• Нижню частину кужілки вкладають у спеціально висвердлений отвір у лавці, на якій сидить пряля. (І. Франко)

• Гелена сидить на низькому різьбленому стільці і пряде пурпурну вовну на золотій кужілці. (Леся Українка)

• Коли дорослих не виявлялося поблизу, підлізала старшій попідруч, мишкуючи, яку б устругнути капость, – звісно, невеличку, собі під стать: чи скубнути кужілку, якщо та вчилася прясти, чи потягти за клубка, щоб розмотався по цілій світлиці. (О. Забужко)

Ілюстрації