Кутас
Ку́тас, -су, м. 1) Кисть (на одеждѣ и пр.) для украшенія. Гол. Од. 18. На нашій ясній фані кутаси шовкові. Федьк. Пов. І. 51. 2) Въ гуцульской церкви, имѣющей видъ креста съ четырьмя крыльями: небольшой навѣсъ отъ дождя въ томъ мѣстѣ, гдѣ крыша крыла сходится съ крышей осмірки, составляя уголъ. Шух. І. 118. Ум. Кутасик.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник
КУТАС, а, ч., діал. Прикраса у вигляді китиці на одязі тощо. - Вмирати, братці, козакам не диковина,- сказав сотник і надів на голову високу смушеву шапку з червоним верхом і кутасом (Стар., Облога.., 1961, 11); Мала [Парасинка] на собі.. багато вишитий кожух із звисаючими кутасами (Коб., II, 1956, 18); Нежонаті [хлопці], о це багато значить. Вони носять ще капелюхи з кутасами (Ірчан, II, 1958, 73); *У порівн. Похмурий звіробій викидав купи зірок, яскраво-жовтих, проте сумних, як золоті кутаси на чорних боках домовини (Коцюб., II, 1955, 214).
Ілюстрації
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Коцюбинський М. Твори в 2-х т. Т. 1. 1955 р. с. 214.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 417.
