Сідельце

Сідельце, -ця, с. Ум. отъ сідло.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СІДЕ́ЛЬЦЕ, я, сер. Зменш.-пестл. до сідло. Козакові при бокові хустки не носити, Лиш про славу козацькую сідельце покрити (Павло Чубинський, V, 1874, 325); Копитами вдарте, вороні, — Я в сідельці, мамо, на коні (Платон Воронько, Поезії, 1950, 109). ▲ Що вас принесло: чи сідельце, чи весло? — традиційна формула, якою зустрічають прибулого. — Сідайте, сідайте, любі друзі. Що ж вас принесло: чи сідельце, чи весло? — Біда принесла, — коротко промовив нахмурений Левченко (Михайло Стельмах, I, 1962, 448).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 214.

1. Упряж для їзди верхи — сидіння для вершника, яке прикріплюють на спині коня, мула і т. ін. В IV—III ст. до н. е. у скіфів існували м'які сідла, відомі із зображень коней і за знахідками в могилах. Стремен у скіфський час ще не було (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 148); Коло коня стоїть Грегор і одв'язув од сідла здорового мішка (Нечуй-Левицький, III, 1956, 275); Матвійкові боязко. Високий кінь, і ще ніколи хлопець у сідлі не сидів (Олесь Донченко, VI, 1957, 153); Втомлений, чіплявсь він До сідла свого ослятка (Леся Українка, IV, 1954, 171); Ви спали, поклавши під голови сідла, Розбивши ворожий загін уночі (Василь Мисик, Біля криниці, 1967, 31); * Образно. Половецькі річки руським золотом наситив [Ігор]. А сам з золотого сідла у невільницьке переступив... (Панас Мирний, V, 1955, 269); // Шкіряне сидіння велосипеда, мотоцикла. Коло ґанку скочив [Грім] у сідло свого мотоцикла і заревів мотором (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 263).

Брати (взяти, поставити і т. ін.) під сідло — використовувати для верхової їзди, зробити верховим (перев. коня). Антонович перейшов на грізний тон, — від сьогодні наказую: вам, як старшині, на пост не ставати. Коня під сідло взяти собі найкращого (Олесь Гончар, III, 1959, 310); Ходити (бути і т. ін.) під сідлом — бути верховим (про коня).

▲ Вибити із сідла кого — позбавити кого-небудь спокою, душевної рівноваги, позбавити сил нормально жити, працювати і т. ін. — Так що: до матері на побивку, значить? Товариш сипняк, кажеш, вибив із сідла? (Олесь Гончар, II, 1959, 155); Недовго, дуже недовго правив селом Мушатешті примар Мелітару. Невпинна хвиля народного гніву вибила його з сідла (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 168); Вилетіти із сідла — втратити Керівну посаду. Кавун став тут головою [колгоспу]. Це був крутий поворот у його житті, такий крутий, що молодий голова в перші місяці трохи не вилетів із сідла (Радянська Україна, 29.V 1961, 3); Личить (іде, пристало і т. ін.), як корові сідло див. корова.

2. Те саме, що сідловина 1. Ходімо, де яйли обочини скелясті І темний оксамит Гурзуфського сідла Злила в єдине тло напівпрозора мла (Микола Зеров, Вибр., 1966, 112).

3. техн. Назва деталей для насадки, опори чого-небудь. В зовнішньому фланці [насоса] встановлено робочий клапан, що складається з стакана, пружини, сідла і шарика (Зернові комбайни, 1957, 111); Для того, щоб забезпечити щільне прилягання робочої поверхні клапана до сідла при роботі двигуна, необхідно між штовхачем і стержнем клапана залишати зазор від 0,15 до 0,45 мм (Доценко та ін., Автомобіль, 1957, 47).

4. Частина баранячої або телячої туші, що міститься біля нирок. У баранячих туш іноді вирубують сідло, а від корейок туш телят і свиней відрізають поперекову частину (Технологія приготування їжі, 1957, 49).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 215.

Ілюстрації

[[Зображення:Сідельце 1 12.04.2024.34.45.jpeg ]]