Зсовувати

Зсовувати, -вую, -єш, сов. в. всунути, -ну, -неш, гл. Сдвигать, сдвинуть. Давай зсовувать з себе пояс. ЗОЮР. І. 247.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ЗСОВУВАТИ і рідко ІЗСОВУВАТИ, ую, уєш, ЗСУВАТИ і рідко ІЗСУВАТИ, аю, аєш, недок., ЗСУНУТИ і рідко ІЗСУНУТИ, ну, неш, док., перех. 1. Соваючи, сунучи що-небудь, переміщати в інше місце. Француз дивився їм [танкам] услід і зсовував кашкета на потилицю (Ю. Янов., IV, 1959, 82); Рибалки зсувають у воду човни, повні брунатних сітей (Коцюб., II, 1955, 416); Лягла [Онися] на траві в холодку й вдавала, ніби спить: розкидала руки, зсунула трохи з голови хустку, висмикала собі пасма коси й хропла на ввесь сад (Н.-Лев., III, 1956, 202); Жінка за весь час не промовила ні слова. Стояла простоволоса: теплу хустку зсунула на шию, щоб краще було слухати (Головко, II, 1957, 574). 2. Пересуваючи окремі предмети, наближати їх один до одного, збирати в одне місце, докупи. Зсувати столи на середину зали; // Наближати одне до одного; зводити. Вона ходила коло Матвія з мовчазною любов'ю. Тільки зсовувала свої густі, шовкові брови, дивилась на нього зажуреними очима (Мик., II, 1957, 312); Параскіца.. зціплювала зуби, зсувала брови (Коцюб., І, 1955, 267); Ходить смутний співець по хатині, Зсунув брови, заломлює руки (Л. Укр., І, 1951, 342); Ізсунули [діти] головку до головки й стиха гомонять (Вас., І, 1959, 216).

Ілюстрації