Хамлюга
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 16:17, 9 квітня 2024; Yykozachenko.fj23 (обговорення • внесок)
Хамлюга, -ги, м. Ув. отъ хамло 2, но употребл. въ болѣе ругательномъ смыслѣ, въ значеніи: Хамъ, халуй, грубый мужикъ. Виїхав раз у поле якийсь багатий хамлюга. Драг. 115.
Зміст
Сучасні словники
ХАМЛЮ́ГА, и, ч. і ж., заст., розм., лайл. Збільш. до хам і ха́мка. — Я тоді до нього: «Ах ти ж, хамлюга. сукин син! Та чи в тебе хліба немає, чи грошей, щоб купити, що ти з-за такої погані гріха на душу береш?» (Хотк., І, 1966, 84).