Робити

Робити, -блю́, -биш, гл. 1) Дѣлать. Роби теє, що піп каже, а не роби того, що він робить. Ном. № 5157. 2) Работать Роби, небоже, то й Бог поможе. Ном. № 69. До спасівки мухи на пана роблять, а в спасівку на себе. Ном. № 482. Літо на зіму робить. Ном. № 556. Будемо жити, будемо робити, буде нам щастя річкою плити. Чуб. 3) Поступать. По правді роби, по правді й очі повилазять. Ном. № 3027. 4) Своїм бо́гом робити. Дѣлать по своему. Не слуха, все своїм богом робить. 5) Робити волю. Исполнять желаніе. 6) Робити звістку. Подавать вѣсть. Янгол седить на камені та й нам звістку робить. Чуб. 7) Хліб робити. Обрабатывать землю. Натальці треба не письменного, а хазяїна доброго, щоб умів хліб робити. Котл. НП. 350. 8) — плату. Платить. Одчиняйте хату та робіте плату. Грин. III. 128.

Сучасні словники

Онлайн-словник "Горох"

РОБИ́ТИ 1. що. Займатися якою-небудь справою, діяльністю. “А що ваші роблять?” – “Пообідали та хліб їдять”. (прислів'я)

2. що. Виготовляти, виробляти що-небудь. Дід ніколи не сидів без діла – плів рукавиці, робив веретена, в'язав батоги. (Ю. Яновський)

3. що і без прям. дод. Діяти, поводитися яким-небудь способом, чином. – Я надточу коло коміра, в нас так роблять, з-під каптана не видко! (Леся Українка)

4. кого, що, ким, чим. Перетворювати кого-, що-небудь у когось, щось. – Моя дружина – свята!.. – Війна і святих робить грішницями. (М. Стельмах)

5. що і без прям. дод. Приводити до чого-небудь, спричиняти, викликати щось. Стали вони тяжкими ворогами. Кожен кожному робив перешкоди, кожен кожного судив між людьми. (Панас Мирний)

6. розм. Займатися якою-небудь працею; працювати. – Тут комбайном і робити ніяк. (О. Гончар)

7. розм. Обслуговувати кого-небудь своєю працею. Мама в мене робить за майстра, Краще всіх верстат вона знає! (І. Муратов)

8. розм. Перебувати в дії, діяти, виконуючи своє призначення; функціонувати. Онде співає дівчина .. Старанно і сумлінно витягує голос, важко, у поті чола працюють груди і робить горло. (М. Коцюбинський)

Ілюстрації