Кланцати

Кланцати, -цаю, -єш, гл. = Клацати. Желех.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

КЛАЦАТИ, аю, аєш, недок., чим і без додатка. Утворювати короткий своєрідний звук раптовим зіткненням рівних поверхонь твердих предметів, дією якого-небудь механізму тощо. В повітрі пахне перепаленим порохом, недалеко за дротом клацає затвор (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 583); Клацає замок, залізна важка хвіртка відчиняється (Донч., III, 1956, 25); Звір не роззявляв пащі, не клацав гострими зубами (Автом., Так народж. зорі, 1960, 224).

Клацати зубами: а) голодувати; б) дуже мерзнути. - Зубами здорово клацаєш? - Що ти!.. Буває навіть жарко (Гончар, III, 1959, 231); Клацати на рахівниці: а) займатися підрахунками на рахівниці. Вдень клацав [Вольдемар] на рахівниці в банку, а ввечері тинявся.. по вулицях (Хижняк, Невгамовна, 1961, 82); б) (ірон.) працювати рахівником. [Цар:] Головою був [Каган], на машинах їздив, а тепер на рахівниці клацає (Зар., Антеї, 1961, 9).

КЛА́ЦАТИ, аю, аєш, недок., чим і без дод.

Утворювати короткий своєрідний звук короткочасним зіткненням рівних поверхонь твердих предметів, дією якого-небудь механізму і т. ін.

В повітрі пахне перепаленим порохом, недалеко за дротом клацає затвор (М. Стельмах);

Клацає замок, залізна важка хвіртка відчиняється (О. Донченко);

Звір не роззявляв пащі, не клацав гострими зубами (П. Автомонов);

Одні за одними клацали за моєю спиною четверо залізних дверей (Ю. Покальчук).

Ілюстрації