Умерлий

Умерлий, -а, -е. Умершій. Поможе, як умерлому кадило. Ном. № 5668. Горить, як за умерлого душу. Ном. № 14046.

Сучасні словники

УМЕРЛИЙ (ВМЕРЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до умерти. Близько ліжка своєї умерлої неньки І дівчатко, й хлоп'яточко, дітки маленькі, Усміхаючись, спали, в колисці удвох. Мати, чуючи смерть, їх укрила обох (Л. Укр., IV, 1954, 265); // у знач. ім. умерлий, лого, ч. Небіжчик, покійник. Мов із тісної домовини На той остатній страшний суд Мертвці [мерці] за правдою встають. То не вмерлі, не убиті, Не суда просити! Ні, то люди, живі люди, В кайдани залиті (Шевч., І, 1963, 241); Тремтячими від нервового напруження руками почав [Марусяк] стягати з умерлого ремінь (Хотк., II, 1966, 291); * У порівн. Микола Прач ішов селом, мов сновида, а жінка йшла за ним, ридаючи та заводячи, мов за вмерлим (Фр., 1, 1955, 363).

Ні живий ні вмерлий, рідко - те саме, що Ні живий ні мертвий (див. живий). - Жінка в плач, діти в плач, а я став ні живий ні вмерлий (Март., Тв., 1954, 67).

Ілюстрації