Бабиця
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 09:04, 2 квітня 2024; S.horbatiuk (обговорення • внесок)
Бабиця, -ці, ж. 1) Баба, старуха. Усім хлопцям по дівчині, мені бабицю стару. Грин. ІІІ. 646. 2) Раст. Alyssum campestre. Желех. 3) Также и во мн. Бабиці. Боль, колики въ животѣ. ЕЗ. V. 42. Кіевлянинъ. 1867. №№ 82 и 83. Дѣтская болѣзнь. КС. 1893. VII. 80. (Відьма) що пропасницю, студінь і горячку зелом відмиє — на ліси відмовиш, бабиці люті пшоном відвариш. Люб. 59.
Зміст
Сучасні словники
баба — I -и, ж. 1》 Мати батька або матері. 2》 Стара віком жінка.
Ілюстрації
|
|
