Швара
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 10:06, 19 квітня 2024; A.tiutiunnyk (обговорення • внесок)
Швара, -ри, ж. 1) Плетеный шнурокъ. Шух. І. 225. 2) Леса изъ бѣлаго конскаго волоса. Шух. І. 226. 3) Высокая острая трава въ полонинах. Шух. І. 211, 200. Ой ми свої співаночки подінемо, подінемо в полонинці з овечками на швару посіємо. Лукаш. 146. Піснядума, панибраття, від самого Бога, ні купити, ні продати, ні шваров посіять. Федьк. II. 51.
Зміст
Сучасні словники
ШВА́РА, и, ж., діал.
1. Товстий мотузок; кодола. Пора рушати. Керманичі вже на місцях, Тимофій розмотує швару (Хотк., II, 1966, 406).
2. Швар.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 426. Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Цікаві факти або додаткова інформація
Вузли на кораблях моряки в'язали якраз шварою.
