На-послідок
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 12:50, 18 квітня 2024; A.tiutiunnyk (обговорення • внесок)
На-послідок, нар. Въ концѣ.
Сучасні словники
НАПОСЛІДОК, присл., розм. Під кінець, після всього. — Та що, може би ми вже спати пішли? — сказав напослідок Іван (Іван Франко, I, 1955, 161); Поблискує [«Москвич»] біля радгоспних майстерень, де батько ще щось виточує та підпилює напослідок (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 179). Джерело:https://sum.in.ua/s/naposlidok
Ілюстрації
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 158.
