Спиця

Спиця, -ці, ж. 1) Спица (въ колесѣ). Рудч. Чп. 250. Котилися вози з гори, поламались спиці. Чуб. V. 323. 2) Часть гончарнаго круга. См. Круг 11. 3) Часть млина ручного. (См.). Шух. І. 104. 4) Въ срубленномъ деревѣ сукъ, тонкая часть котораго отрублена. Шух. І. 187.

Сучасні словники

Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970-1980)

СПИ́ЦЯ, і, жін. 1.Один з дерев'яних або металевих стрижнів, що з'єднують маточину колеса з ободом. 2.Тонкий довгий стрижень з трохи загостреним кінцем для плетення.

Ілюстрації

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]