Нюхнути

Нюхнути, -хну, -не́ш, гл. Однокр. в. отъ ню́хати. Тільки що нюхнув та ачхи! Рудч. Ск. І. 4.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
- 3.1 Матеріал з Вікіпедії
- 3.2 Материал из Википедии

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

НЮХНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех. Однокр. до нюхати. Песик нюхне сюди-туди, чмихне і вже, дивись, упав на передні лапи (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 36); Нюхнув [сотник] разів тричі кріпкої роменської кабаки (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 152); Великий сірий пацюк швидко повів вусами й непевно нюхнув повітря (Олесь Донченко, II, 1956, 10).

"Словопедія"

Нюхнути дієслово доконаного виду

НЮХАТИ

(і) не ню́хати / не поню́хати по́роху. 1. Не бути на війні, не брати участі у воєнних діях. — Ваші жовніри, князю, вже вимуштровані, а наші ще й пороху не нюхали (І. Нечуй-Левицький); — Ха! Знайшов, де шукати наші війська! Змоталися всі. Нами дірку заткнули,— сердито сплюнув напарник.— Ти, я бачу, й пороху не нюхав? (А. Дімаров); Війна вже скінчилася: хто їхав у відпустку побачитися з кревними, хто зовсім повертався додому, так і не понюхавши пороху (Ю. Мокрієв); Старші (сини) порубані та постріляні з-під Конотопу вернулися, тільки наймолодший ще пороху не нюхав, хіба що на ловах (Б. Лепкий). 2. Не мати досвіду в чому-небудь. — Юнь, юнь! Завзята, беручка, але куди з ними — пороху ще ніхто з них не нюхав (О. Гончар); — Згодьтесь, що молодому спеціалістові, який, так би мовити, ще не нюхав пороху, але відчуває свою заборгованість перед народом за науку, так само незручно йти на все готове, як бідному женихові у прийми до бага