Ну

Ну. 1) меж. Ну, їсть! нівроку! Ном. Та ну бо кажіть! Да говорите же! 2) Передъ глаголомъ неопр. накл. употребляется въ смыслѣ: началъ, давай. А прокинувся він... і гуком його в хаті аж сохи движать! Ну бігать, гомоніть, гайнувати, аж усе піде жужмом. МВ. II. 10. 3) = Но 2. (Послѣ глагола въ повелит. накл.): А вийдітьну сюди, дядьку Трохиме, ходітьну з нами. Рудч. Ск. І. 78.