Нівечиння
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:24, 5 листопада 2021; Vohrabarchuk.uk19 (обговорення • внесок)
Нівечиння, -ня, с. Знищення чогось, псування майна, пошкоджувати. Іноді вживається у сенсі подряпин або ран.
==Сучасні словники==
Зміст
Словник Павло Штепи
Нівечиння, ня, с. Порча; знищення, розорення. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 565.
Ілюстрації
|
|
|
