Палання
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:18, 16 травня 2023; Nvolefir.frgf22 (обговорення • внесок)
Палання, ня, с. Пыланіе. На вдержу в серці полум’я-палання. К. МБ. XI. 146.
Зміст
Сучасні словники
Словник.ua
Пала́ння. іменник, середній рід, неістота.
| ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
|---|---|---|
| Називний | палання | палання |
| Родовий | палання | палань |
| Давальний | паланню | паланням |
| Знахідний | палання | палання |
| Орудний | паланням | паланнями |
| Місцевий | на/у паланні | на/у паланнях |
| Кличний | палання | палання |
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПАЛА́ННЯ, я, с. Дія за знач. пала́ти. З кратерів огонь своє палання ніс (Ус., Листя.., 1956, 152); Найкращий дар землі, найкраще Палання сонця в них [гронах] горить (Перв., II, 1958, 138); Рильський в роки небувало жорстокої і важкої війни запалав таким ярим червоним цвітом.. враженої і розгніваної любові до Батьківщини, що це палання саме стало актом подвигу, актом духовного і мистецького геройства (Вітч., 3, 1965, 197).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Палання, -ня, с. Пыланіе. На вдержу в серці полум'я-палання. К. МБ. XI. 146.
Ілюстрації
|
|
|
|
