Палання

Палання, ня, с. Пыланіе. На вдержу в серці полум’я-палання. К. МБ. XI. 146.

Сучасні словники

Словник.ua

Пала́ння. іменник, середній рід, неістота. ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА Називний палання палання Родовий палання палань Давальний паланню паланням Знахідний палання палання Орудний паланням паланнями Місцевий на/у паланні на/у паланнях Кличний палання палання

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПАЛА́ННЯ, я, с. Дія за знач. пала́ти. З кратерів огонь своє палання ніс (Ус., Листя.., 1956, 152); Найкращий дар землі, найкраще Палання сонця в них [гронах] горить (Перв., II, 1958, 138); Рильський в роки небувало жорстокої і важкої війни запалав таким ярим червоним цвітом.. враженої і розгніваної любові до Батьківщини, що це палання саме стало актом подвигу, актом духовного і мистецького геройства (Вітч., 3, 1965, 197).

Одинадцятитомний «Словник української мови» (або СУМ-11)

Палання -я, с. Дія за знач. палати.

Ілюстрації