Щирувати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Щирува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Держать себя искренно, быть искреннимъ съ кѣмъ. Як зо мною п’ють, зо мною гуляють, тогді мені щирують, а як від мене підуть, за мене говорять, ще й на мене ворогують. Чуб. V. 467.


Сучасні словники

ЩИРУВА́ТИ, ую, уєш, недок., заст. Виявляти щирість, сердечність, увагу до кого-небудь. Як зо мною п'ють, зо мною гуляють, тогді мені щирують, А як від мене підуть, за мене говорять ще й на мене ворогують (Павло Чубинський, V, 1874, 467); Поти прислужник бігав десь, щируючи, як би скоріше подати те, заказати друге, тут почалася звичайна бесіда (Панас Мирний, III, 1954, 268).

Ілюстрації

Photoicon.png


Див. також

Щедрий Щедрість

Джерела та література

Словник української мови: в 11 т. Т. 6: П-Поїти / АН Української РСР, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні; ред. тому: А. В. Лагутіна, К. В. Ленець Київ: Наук. думка, 1975. 832 c.

Зовнішні посилання

ЩИРУВА́ТИ