Розмаяний

Розма́яний, -а, -е.

Словник Грінченка

Розма́яний, -а, -е. Развѣвающійся. З розмаяними косами, в вінку з конвалій бігла вона. Г. Барв. 399.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

РОЗМА́ЯНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. мин. ч. до розмаяти. Дівчина, задихана, з розмаяним од довгого й швидкого бігу волоссям, вискочила перед пожежу... (Борис Грінченко, II, 1963, 306); На трибуні, під розмаяними вітром.. прапорами, лунає заклик оратора (Олександр Довженко, I, 1958, 44); Військовий кидає мішка на пісок, пригортає її [жінку] за плечі і тією ж рукою мовчки гладить її чорне, розмаяне волосся (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 47).

Ілюстрації

Джерела та література

Словарь української мови. Том ІV: Р-Я. 1909. — Стор. 50.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 737.