Кулачник

Кулачник, -ка, м. Кулачний боецъ. Боєць, ярун і задирака, стрілець, кулачник і рубака, і дужий був з його хлопак. Котл. Ен.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках КУЛА́ЧНИК, а, ч. 1. заст. Учасник кулачних боїв. Боєць, .. задирака, Стрілець, кулачник і рубака І дужий був з його [нього] хлопак (І. Котляревський); // Той, хто полюбляє битися кулаками (у 1 знач.). Свiтлiйший князь виявляв первiснi iнстинкти пiдмосковського громила-кулачника (Б. Лепкий) 2. діал. Удар кулаком. На його плечі посипалися прелютенні кулачники (І. Франко).

кулачник Рід - іменник, чоловічий рід, істота кулачник Словоформи слова

Називний кулачник кулачники Родовий кулачника кулачників Давальний кулачникові, кулачнику кулачникам Знахідний кулачника кулачників Орудний кулачником кулачниками Місцевий на/у кулачнику, кулачникові на/у кулачниках Кличний кулачнику кулачники

Ілюстрації

Зовнішні посилання

КУЛА́ЧНИК, а, ч., заст. Той, хто полюбляє битися кулаками (у 1 знач.). Боєць, ..задирака. Стрілець, кулачник і рубака І дужий був з його хлопак (Котл., І, 1952, 195). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 390.

Кулачник, ка, м. Кулачный боецъ. Боєць, ярун і задирака, стрілець, кулачник і рубака, і дужий був з його хлопак. Котл. Ен. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 322.

Хлопак, ка, м. = Хлопець. Стрілець, кулачник і рубака і дужий був з його хлопак. Котл. Ен. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 402.